ЕЛЕКТРОННА ПОШТА ДОВІРИ

   Електронна Пошта довіри надає соціальну та психологічну допомогу учасникам освітнього процесу (педагогам, батькам). Вона створена для надання кваліфікованої, анонімної безкоштовної допомоги.

Правила користування:

1.Напишіть листа. Вкажіть питання, яке Вас цікавить, групу, стать дитини, Ваше ім'я

   (за бажанням)

2. Відправте листа на електронну адресу: [email protected]

3. Відповідь на  питання Ви отримаєте  на електронну пошту.

4. Відповіді на питання, які зустрічають найчастіше розміщені нижче.

Запитання батьків: що робити коли дитина жадібна?

Відповідь психолога.

1. Ніколи не називайте дитину жадібною, інакше вона незабаром такою і стане!Просто забудьте це слово і не вживайте його. Дитина не хоче ділитися, хоче погратися своєю іграшкою, боїться що іграшку заберуть, але вона ще не жадібна!

2. Визнайте право малюка на власність!Так, малюк має таке право! Іграшки, одяг дитини — це її власність. Тому, не даючи іграшку іншому хлопчикові, ваш син чи дочка просто захищає її (своє майно) від інших. І це право на свою особисту власність і наможливість нею розпоряджатися на свій власний розсудтак необхідно, але так складно прийняти батькам. Зазвичай, батьки, купивши іграшку (особливо якщо дорогу), продовжують нею розпоряджатися навіть після того, як подарували її дитині. Але чому? Уявіть, що вам чоловік (дружина) подарував (ла) красиву футболку і не дозволяє її одягати на вулицю. Як ви будете себе почувати при цьому? Точно так почуваються діти, коли їм не дозволяють розпоряджатися своєю іграшкою так, як їм самим захочеться. Або коли мама вихоплює з рук, не питаючи дозволу, або коли бабуся сама вирішує дати маленькій дівчинці пограти, без згоди на це внука ….Якщо ви не готові віддати іграшку і прийняти те, що вона тепер стає власністю малюка, не купуйте її.Якщо боїтеся, що малюк зламає, забруднить, відразу пояснюйте, що іграшка ця тільки для гри в будинку, або попросіть бути акуратнішим.

3. Не змушуйте малюка ділитися.Дитина має право розпоряджатися іграшкою так, як вона сама захоче. Ви можете лише м’яко підвести її до того, щоб дати іграшку іншому. Тобто ваш малюк має сам захотіти поділитися.

4. Для початку розкажіть малюку, що він має право ділитися і точно таке ж право не ділитися, якщо йому цього не хочеться.Але точно так само й інші діти – можуть ділитися з ним, а можуть і не захотіти.Нам важливо дати дитині зрозуміти, що ділитися – це добре, важливо, щоб вона сама цього захотіла, сама отримала від цього задоволення. Тоді це по-справжньому цінний момент.

5. Пам’ятайте, що справжня щедрість починає розвиватися після трьох років, разом з розвитком соціальних мотивацій.Якщо Ви почнете боротися за хороші манери раніше цього моменту, – дитина, чиє право на власність не було визнано, не визнаватиме і не поважатиме право на власність іншої людини. Всі ці «Не можна скупитися! Дай дівчинці м’ячик, адже вона маленька!»У майбутньому з великою ймовірністю проростають підлітковим злодійством: «Я просто взяв покататися, пограти, подивитися і т.п.».

6. На майданчику, в ситуації, коли хто-небудь без дозволу бере іграшку вашого малюка, зупиніть обох.Скажіть, що це іграшка вашої дитини і у неї варто попросити дозвіл.

7. Так само нагадуйте вашому малюкові, що необхідно просити дозвіл у інших пограти їх іграшками.Якщо інша дитина не хоче поділитися іграшкою, скажіть своєму малюкові: «Хлопчик (дівчинка) не хоче зараз дати тобі м’ячик, почекай трохи, він пограє і дасть тобі. А ми поки давай покатаємося на гойдалці / пограємо в піску і т.п. »Якщо ваш малюк не хоче ділитися, скажіть тому, хто просить іграшку: “(Ім’я вашої дитини) хоче зараз поргатися цією іграшкою сам, почекай трішки, він/ вона пограється і дасть.

8. Завжди просіть дозвіл у власного (ої) сина (дочки), перш ніж подивитися / пограти / показати / позичити і т.п. його (її) особисту річ.Ніколи не вихоплюйте з рук у малюка іграшку без його дозволу.Для початку попросіть: «Дай, будь ласка!» Дитина, взявши приклад з Вас, через деякий час теж буде питати, перш, ніж схопити чиюсь річ

Запитання батьків: як поводитися з агресивною дитиною?

Відповідь психолога.

Слід пам'ятати, що заборона і підвищення голосу — неефективні спо­соби подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки, можна сподіватися на те, що агресивність дитини буде по­долано.

Надавати дитині особистий приклад позитивної поведінки. Не допус­кайте проявів гніву або критичних висловів про своїх друзів або колег, будуючи плани «помсти».

Нехай ваша дитина постійно відчуває, що ви любите, цінуєте і прий­маєте її. Не соромтеся зайвий раз приголубити або пожаліти її. Хай вона бачить, що вона потрібна і важлива для вас.

1. Бути уважним до потреб дитини.

2. Демонструвати модель неагресивної поведінки.

3. Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.

4. Покарання не повинні принижувати дитини.

5. Навчати прийнятним способам виразу гніву.

6. Надавати дитині можливість проявляти гнів безпосередньо після фруструючої події.

7. Навчати розпізнавати власний емоційний стан і стан людей.

9. Розширювати поведінковий репертуар дитини.

10.Відпрацьовувати навички реагування в конфліктних ситуаціях.

11.Учити брати відповідальність на себе.

Запитання батьків: у мене сором'язлива дитина. Що робити?

Відповідь психолога.

Слід розширювати коло знайомств своєї дитини, частіше запрошувати до себе друзів, брати малюка в гості до знайомих людей, запрошувати дітей у гості, розширювати маршрути прогулянок та екскурсій, учити дитину спокійно реагувати на нові місця і людей. Не варто постійно турбуватися за дитину, намагатися повністю обері' гати її від всіляких небезпек, в основному придуманих вами, не робіть самі все за дитину, не запобігайте будь-яким утрудненням, надайте їв повну свободу діяльності.

1.Постійно укріплюйте в дитини упевненість у собі, у власних силах.

2.Залучайте дитину до виконання різних доручень, пов'язаних зі спіл­куванням, створюйте ситуації, в яких сором'язливій дитині довелося б вступати в розмову з «чужим дорослим» (у магазині, на зупинці, в дитя­чому парку, кінотеатрі тощо).

3. Слід розширювати коло спілкування дитини, приводити її в нові місця і знайомити з новими людьми.

4. Підкреслюючи переваги і корисність спілкування, розказуйте дитині про те, що нового і цікавого ви дізналися, яке задоволення отримали, спілкуючись з тією або іншою людиною.

5. Намагайтеся самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.

6. Якщо попри всі ваші зусилля дитина стає все більш замкнутою і відчу­женою, зверніться за консультацією до психолога, який допоможе вам у розв'язанні цієї проблеми.

Запитання батьків: як будувати стосунки з конфліктною дитиною?

Відповідь психолога.

2. Припинивши сварку, не звинувачуйте іншу дитину в її виникненні, захищаючи свою. Прагніть об'єктивно розібратися в причинах, що її спровокували.

3. Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, ви­значте неправильні дії своєї дитини, які спричинили його. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації. Не обговорюйте в присутності дитини проблеми її поведінки. Вона може затвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжу­ватиме провокувати їх.

4. Не завжди слід втручатися у сварки дітей, потрібно надати їм можливість самим порозумітися і навчитися спілкуватися.

Запитання батьків: у дитини істерика в магазин. Що робити?

Відповідь психолога.

Спробуйте зрозуміти причини виникнення істерикиу вашої дитини. Нам, батькам, треба знати це, оскільки тоді легше сприймаються самі капризи, ми не дратуємось і своєю поведінкою і діями ще більше не роздуваємо дитячу істерику.

Причини:
1.Коли у дитини виникає істерика, одразу треба звернути увагу нафізіологічні моменти – можливо дитині жарко, вона хоче їсти чи пити, втомилась(оскільки ви вже другу годину ходите по магазинам). Якщо вони мають місце, якомога швидше спробуйте виправити ситуацію і усунути фізіологічний дискомфорт.

2. Всідіти егоцентричні по натурі– це значить, що вони нездатні дивитись на все що відбувається навкруги з точки зору інших людей,вони не можуть поставити себе на місце інших.Звичайно це все не тому, що вони не хочуть, а просто банально не можуть в силу особливостей розвитку психіки.

3. У маленьких діток щене розвинене відчуття часуі коли їм відмовляють, то вини думають, що відмова розповсюджується на «взагалі», тобто їм тяжко зрозуміти, що завтра чи ввечері можна буде купити щось (чи з’являться гроші, чи зайдете в магазин, де ви знаєте ця іграшка набагато дешевша).

3. Якщодіти не розуміють слово «Ні»,тобто коли малечане звикла, що їй відмовляють є ризик виникнення істерик не лише в магазині, а і в будь-якому іншому місці. Дитина перевіряє батьків, вибудовує межі дозволеного

4. Ще одна причина – ваш малюкманіпулює.Він сформував для себе зв’язок «якщо підключу сльози і плач – досягну свого».

Безпосередньо під час приступу істерикитреба всім своїм видом показати дитині, що ви:

а) твердо стоїте на своєму;

б) слізьми і плачем дитина не досягне свого;

в) любити свою дитину навіть “таку”.

Дії в випадку істерики:

1. Без приниження, фізичного і вербального насилля, криків дати дитині «перебіситись»при цьому СПОКІЙНО! стоячи поряд (можна займатися своїми справами – читати етикетку чи говорити по телефону, але мати дитину в полі зору).

2. Якщо дитина довгий час не може прийти в себе, ви можете сказати, що вамне подобається така її поведінка (а не сама дитина), і якщо вона не припинить, то ви її силою заберете з магазину додому!Важливо попередити, а потім і вчинити так як сказали! Повірте, таке доведеться зробити всього пару разів. Якщо ви робите все правильно істерики ставатимуть менш частими та менш тривалими. Діяти за таким планом інколи заважають почуття сорому, страху – «що подумають інші», «він б’ється головою, який жах, що скажуть інші». Намагайтеся відкинути ці почуття і сконцентруватись на власній дитині.

3. Якщо дитина вас чує, то ви можетесказати, що ви поряд, чекаєте коли дитина заспокоїться і чекаєте, коли зможете її обняти.

4. Якщо дитина більш менш заспокоїлась можнаспробувати пояснити причину відмови.Крім того,треба дати можливість дитині зрозуміти, що ви її розумієте. Часто діти думають, що ми просто не знаємо, що вони хочуть, та коли ми скажемо, озвучимо це їм, наприклад, «Назар, я тебе почула і зрозуміла – ти хочеш машину, але в мене є гроші лише на продукти», сприйняти відмову легше.

Якпопередити прояви істерикв магазині:

1. Перед тим як йти до магазинуобговоріть з малюком, що ви будете купляти, порадьтесь з ним і, якщо дитина доросла – визначте скільки грошей ви витратите.

2. Якщо ви відчуваєте, що ваша дитина, ще може влаштовувати істерики в магазині, нагадайте їй якої поведінки ви від неї очікуєте безпосередньо перед дверима магазину(не хватати все з поличок без просу, не кричати…)

3.Коли обираєте товар, попросіть дитину знайти необхідний(інколи можна зробити вигляд, що ви не можете щось знайти). Таким чином малеча відчуває відповідальність і свою значимість.

4. Якщо в магазині малюк чогось дуже хоче і ви бачите, що істерика “не за горами” –дістаньте олівець з листочком і напишіть в його власному «Списку бажань» і скажіть, що наступний раз (або коли ви вирішите) ви врахуєте його бажання і розрахуєте на це гроші. Таким чином дитина розуміє, що ви почули її і потурбуєтесь про те, що вона хоче.

5. Буває так, що черги біля каси надзвичайно великі і малюк втомлюється стояти. Спробуйтепридумати нескладні ігри – порахувати, що купили, визначити, які кольори переважають, перечитати список… варіантів ігор дуже багато, все залежить від вашої фантазії.

6. Не забудьтепохвалити свою дитину на виході із супермаркетуза гарну поведінку.