Щоб надавати кваліфіковану допомогу дорослим і дітям, які потерпають від стресогенних подій, слід розглянути форми прояву стресу. Саме вони є діагностичним критерієм стресового стану у дитини.
Які форми прояву стресу
На думку російського психолога Юрія Щербатих, психологічний стрес може проявлятися у різних формах, зокрема у змінах функціональних систем організму. А інтенсивність порушень може варіюватись від невеликої зміни емоційного настрою до таких серйозних захворювань, як-от виразка шлунку або інфаркт міокарда.
Існують різні класифікації стресових реакцій людини. Для дитячих психологів найбільш показовим є поділ стресових реакцій на три форми:
- поведінкова;
- психологічна;
- фізіологічна.
Психологічний стрес може проявлятися у когнітивних, емоційних та особистісних змінах, а до фізіологічних проявів відносять також біохімічні і гормональні процеси.
Поведінкові, психологічні та фізіологічні форми прояву стресу можна розглядати окремо лише тоді, коли фахівець розуміє тісні об’єктивні зв’язки між ними.
У фізіологічному/біологічному стресі завжди є елементи психологічного, а психологічний стрес завжди спричиняє фізіологічні зміни в організмі людини.
Порівняльну характеристику перебігу біологічного і психологічного стресу у людини подано у Додатку 1.
Чому під час аналізу стресового стану дитини активність має належати дорослому
Дитині дошкільного віку складно розповісти дорослим, що вона відчуває у повсякденному житті, а тим більше — в екстремальній ситуації. Чому так трапляється? Дошкільнику бракує досвіду говорити про себе — він не знає, як описати власний стан та відчуття, які слова для цього дібрати. Дітям, які пережили травмівні події, зазвичай складно про них говорити чи згадувати. Дошкільники хвилюються, бояться, що не впораються з деякими почуттями. Вони бояться, що їх не зрозуміють чи будуть сварити. Часто діти соромляться того, що сталося.
Отже, дорослі мають знати, на які реакції дошкільника слід звернути увагу, щоб побачити і зрозуміти, що відбувається з дитиною, без слів.
Описи перебігу стресових реакцій дитини у фізіологічній, психологічній та поведінковій формах подано у Додатку 2.
За якими правилами аналізувати стресові реакції дітей
Під час спостереження за формами прояву стресу слід упродовж певного періоду записувати такі характеристики певної стресової реації у дитини:
- частота і тривалість — скільки разів на день проявляється симптом, скільки днів на тиждень, скільки тижнів на місяць. Якщо симптом проявляється один-три рази кожного дня, три-п’ять на тиждень, і таких тижнів у місяці три — можна стверджувати, що у дитини наявний посттравматичний стресовий розлад;
- амплітуда — що сильніше виражена реакція, то сильніша травма;
- звичність поведінки — чи поводилася дитина так само в нормальній ситуації;
- культурно-етнічні особливості реагування в сім’ї — наприклад, підвищена емоційність може бути характерною рисою спілкування;
- особливості індивідуального та/або вікового розвитку — приміром, плаксивість або імпульсивність можуть бути індивідуальними особливостями дитини;
- наявність попереднього травмівного досвіду — можливо, дитина відтворює попередній досвід, проживає його;
- кількість постійних симптомів та форма стресових реакцій, до якої вони належать:
– фізична;
– психологічна;
– поведінкова.
Стресогенна ситуація вливає на людину протягом певного часу, але згодом усе минає. Так, видатний фізіолог Олексій Ухтомський зазначає, що «коли напруження припиняється і негативна індукція від домінуючої ділянки перестає здійснювати свій вплив, у свідомості починає відтворюватись все, що було в розумному досвіді». У цей момент людина «прозріває» від «отруєння емоціями» й інколи не може зрозуміти, чому вона не помітила очевидного, опиралась, грубіянила, а інколи чинила всупереч власним ціннісним орієнтаціям. Тому варто поглянути на стрес інкакше, побачити його позитивний бік. Позитивним є те, що кожна людина може пережити стрес і вийти з нього сильнішою.
Додаток 1
Порівняльна характеристика перебігу біологічного і психологічного стресу
| Параметри | Стрес | |
|---|---|---|
| біологічний | психологічний | |
| Причина стресу | Фізичний, хімічний чи біологічний вплив на організм | Соціальний вплив |
| Характер небезпеки | Завжди реальний | Реальний чи віртуальний |
| Спрямованість дії стресора | Життя, здоров’я, фізичне благополуччя | Соціальний статус, самооцінка, емоційне благополуччя, відчуття самоповаги тощо |
| Наявність реальної загрози життю чи здоров’ю | Є | Немає |
| Характер емоційних переживань | «Первинні» біологічні емоції — страх, біль, переляк, гнів | «Вторинні» емоційні реакції у поєднанні з когнітивним компонентом — турбота, тривога, нудьга, депресія, ревнощі, образа, злість, роздратованість тощо |
| Часові межі предмету стресу | Конкретні, обмежені теперішнім чи найближчим майбутнім | Розмиті — минуле, далеке майбутнє, невизначений час |
| Вплив особистісних властивостей | Незначний | Дуже значний |
| Приклади | Переохолодження, зумовлене тривалим купанням Опік Інтоксикація Вірусна інфекція Загострення гастриту після споживання гострої їжі Травмування — перелом, забиття | Страх літати літаком Сімейні конфлікти Страх дитини залишитися самотньою Покарання дитини за погану поведінку Тривога за майбутнє |
+
Додаток 2
Перебіг стресових реакцій дитини
| Форма | Симптоми | Перебіг | |
|---|---|---|---|
| ФІЗІОЛОГІЧНА | Збудження | Зростає моторна активність, емоційність, непосидючість. Це може призвести до виснаження | |
| Підвищена настороженість | Виникають нові реакції на звичні звуки. Наприклад, за вікном проїхала машина/рипнули двері/щось з грюкотом упало на підлогу, а дитина ніби раніше не чула такого шуму і лякається, запитує: «Що це?» | ||
| М’язове напруження | З’являється зайве напруження м’язів, зокрема обличчя та «комірцевої зони», скутість рухів, руки часто зігнуті у ліктях та притиснуті до грудей | ||
| Порушення психомоторики | Виникає тремтіння рук та голосу. Порушується точність рухів. Загальмовуються сенсомоторні реакції. Порушуються мовні функції. Змінюється різко діаметр зіниці. Проявляються вазомоторні реакції на обличчі. Виникають запаморочення, миготіння мушок у очах, нежить без застуди, короткі несподівані кровотечі з носа. Різко прискорюється перистальтика | ||
| Переривчастий пульс | Прослуховується пульс не завжди або погано. Підвищується артеріальний тиск та частота серцевих скорочень, змінюється тонус судин | ||
| Підвищене потовиділення | З’являється рясне потовиділення: дитина пітніє навіть тоді, коли не рухається, зокрема під час сну, або коли перебуває у прохолодній кімнаті | ||
| Зміна дихання | Змінюється ритм дихання, тобто у стані спокою дихає по-різному: то швидко, то повільно, то глибоко, то поверхнево | ||
| Розлади шлунково-кишкового тракту | Втрачає контроль над сечовипусканням та/або випорожненням. Страждає від закрепів, має проблеми з травленням | ||
| Розлади сну | Порушується сон та процес засинання — сон стає переривчастим, надто довгим або, навпаки, коротким. Дитина погано засинає, бачить страшні сновидіння. Нерідко вона страждає від нічного енурезу, а також боїться темряви | ||
| Біль | Виникає, насамперед, біль у м’язах, а іноді — у кістках | ||
| Незвичайні симптоми | Виникають скарги на гіркоту у роті чи нудоту. Дитина також жаліється на те, що не відчуває смаку чи запаху їжі | ||
| Загострення хронічних захворювань, психосоматики | Виникають помилкові позиви до туалету, безпричинний іррадіюючий біль у животі | ||
| Порушення комплексних фізіологічних функцій | Підвищується втомлюваність. Знижується імунітет. Виникають частіше хворобливі стани. Змінюється вага | ||
| ПСИХОЛОГІЧНА | ЕМОЦІЙНІ ПРОЯВИ | ||
| Гнів і ворожість | З’являється роздратування: дитина говорить близьким дорослим та дітям: «Ти поганий!», «Я з тобою не буду дружити!», відмовляється спілкуватися, діяти чи гратися разом, дотримуватися правил тощо | ||
| Депресія | Зазнає змін загальний емоційний фон дитини — набуває негативного, песимістичного відтінку | ||
| Страхи і тривожність | Боїться тварин, великих об’єктів, шуму тощо. Негативні емоційні стани дитини — страх, тривога, песимізм, негативізм, підвищена агресивність — стають одночасно наслідками та передумовами стресів | ||
| Паніка | Рухається хаотично безглуздо або, навпаки, ціпеніє, завмирає. Проявляє захисні механізми самозаспокоєння: • смокче пальці, кутики ковдри, краї одягу • намотує на пальці ниточки чи краї одягу, волосся — і нерідко потім вириває їх • ритмічно розкачується, хитає головою, кінцівками, б’ється об стіну, стіл чи бильце ліжка • крутиться навколо своєї осі | ||
| Почуття безпорадності і безсилля | Стає пасивною, не бере участі у спільній діяльності, має млявий та/або хворобливий вигляд. Постійно ходить за батьками, вимагає, аби вони їй у всьому допомагали. Почувається розпачливо: дитина постійно повторює фрази на кшталт: «Я не знаю», «Я не зможу», «Мені не вдасться це зробити», «Це надто складно для мене» | ||
| Відчуття провини, сорому, відрази до себе | Проявляється у нав’язливих думках: «Це все через мене…», «Я боягуз…», «Я слабкий (-а)…, нічого не можу», «З такими, як я, ніхто не хоче гратися…» | ||
| Звинувачення інших | Виникає почуття відчуженості, самотності: «Дорослі нічого не можуть зробити…», «Усі погані…», «Усім все одно, що зі мною буде…», «Ніхто мене не любить..» | ||
| Емоційна нестабільність | З’являються різкі перепади настрою без видимих причин, апатія | ||
| Відчуття несправедливості, злість | Виникає компенсаторна розрядка: дитина нерідко виміщає зло на інших дітях без жодних на те причин — заважає гратися, відбирає іграшки не тому, що вони їй потрібні, а навмисне, аби досадити. Переслідують думки про те, що вона не заслуговує на таке і хтось має за це відповісти | ||
| ОСОБИСТІСНІ ПРОЯВИ | |||
| Зміна системи уявлень про світ, себе та інших | З’являється підозріливість, негативне сприйняття світу. Знижується самооцінка — «Я поганий». Посилюється інтровертивність, тобто дитина зосереджується на власних інтересах та внутрішньому світові | ||
| Злам почуття безпеки, довіри, відкритості | Виникають думки про те, що навколишній світ небезпечний, у ньому немає захисту, тож слід: • запасатися — дитина може відкладати і ховати серед своїх речей печиво чи іншу їжу, збирати чи красти гроші • не ходити нікуди і скрізь шукати сховище — навіть у гостях дитина оглядається і шукає «безпечні» з її погляду місця, а іноді запитує: «Де ви ховаєтесь, коли усе погано?» Дитина переконана, що не можна ні на кого покладатися, ніхто не допоможе | ||
| Зміна ціннісно-смислової сфери | Розмиваються межі між «добрим» та «поганим», безпеку та матеріальний комфорт дитина тепер цінує більше, ніж раніше | ||
| Звуження перспективи майбутнього, відчуття безглуздості життя і світу (втрата сенсу життя у дорослого) | Боїться майбутнього. Очікує поганих новин. Не бажає планувати день, обдумувати гарні вчинки й обговорювати їхній сенс та необхідність | ||
| Уявлення про світ як небезпечний та несправедливий простір | З’являються нав’язливі негативні думки і почуття безпорадності, невроз тривожного очікування або астенічний невроз | ||
| КОГНІТИВНІ ПРОЯВИ | |||
| Труднощі концентрації і переключення уваги | Погіршується концентрація уваги та підвищується її розсіяність. Дитині складно зосередитися, вона постійно відволікається. Вона ніби «зависає» на чомусь одному, а тому потребує повторів, коротких інструкцій. Показники уваги порушуються, оскільки у корі великих півкуль формується стресорна домінанта, навколо якої формуються всі думки і переживання | ||
| Труднощі у прийнятті рішень | Думки плутаються й скакають або, навпаки, розумовий процес сповільнюється. Як результат — дитина не може: • міркувати • будувати логічні зв’язки • передбачати наслідки власних дій • робити свідомий вибір | ||
| Зниження академічної успішності | Блокується пізнавальна сфера — пам’ять, мислення, мовлення — дитина не може в потрібний момент скористатися опанованими раніше знаннями. Погіршуються показники оперативної пам’яті, з’являються проблеми у відтворенні інформації. Мотивація до навчання, пізнавальний інтерес, допитливість — тимчасово відсутні | ||
| ПОВЕДІНКОВА | Регрес поведінки | Втрачає сформовані навички самообслуговування — одягання, культурно-гігієнічних норм, підтримання порядку. Дитина відмовляється від корисних звичок і замінює їх на неадекватні способи взаємодії з оточенням | |
| Зміна ігрового репертуару | Відображає у грі все, що відбувається навколо: війну, переселення, переховування у бомбосховищах, виконує ролі волонтерів, психологів, соціальних працівників тощо. Так, приміром, після трагедій у Скнилеві та Новобогданівці діти грали в авіакатастрофу, активно відтворювали у грі розриви снарядів. Дорослим не варто хвилюватися, якщо такі ігри не загрожують здоров’ю та життю дитини. Адже такий репертуар ігор — нормальна реакція дітей на незвичайні ситуації, а гра надає дитині можливість впоратися з ситуацією, яка вже трапилася чи відбувається зараз | ||
| Зміна режиму дня | Змінює часові межі ранкового підйому, прийому їжі, прогулянок, ігор та занять. Дитина частково або повністю не бажає виконувати гігієнічні процедури — чистити зуби, вмиватися — або, навпаки, довгий час стоїть під душем, інтенсивно вмивається чи миє руки | ||
| Зміни уподобань у харчуванні | Змінює смаки: • відмовляється від звичних продуктів харчування • збільшує чи зменшує звичні порції їжі • відмовляється їсти з металевого посуду, навіть металевими ложкою та вилкою • втрачає апетит або, навпаки, переїдає Поводиться так, наче вона зовсім маленька: • просить погодувати її • змінює звичне місце за столом • бажає їсти на руках у дорослого | ||
| Обмеження соціальних контактів, ізоляція, замикання в собі | • прив’язується сильно до одного із батьків • не бажає виходити з дому • відмовляється від звичних контактів з родичами • стає «замисленою», дивиться в «нікуди» | ||
| Жорстке дотримання або заперечення культурних норм | Проявляє два протилежні вектори поведінки: • виконує стереотипно прийнятні культурні норми, без змін, як щоденний ритуал — спочатку застеляє ліжко, кладе на нього речі, які одягне, щоб іти до садочка, вмивається і лише потім знімає піжаму та вдягається. Не снідає без ножа та виделки • порушує будь-який становлений раніше порядок чи послідовність дій, правил та норм — починає їсти руками, допиває суп прямісінько із миски, витирає рот рукавом | ||
| Погіршення адаптивних здібностей, втрата навичок самозахисту | Ставиться негативно до будь-яких змін в обстановці своєї кімнати, будинку. Дитина не може зорієнтуватися в новій обстановці, знайти речі, які переклали на нове місце. Дитина довго звикає до змін, потребує підтримки. Їй складно встановлювати нові контакти з іншими дітьми та дорослими | ||
| Зміна зовнішності | Пильно стежить за своїм зовнішнім виглядом, одягом, зачіскою — обирає, як розчесати волосся, чи носити бантики тощо. Або ж навпаки, дитина повністю байдужа до свого зовнішнього вигляду, неохайна | ||
| Відсутність зорового контакту | Не дивиться в очі чи на обличчя співрозмовника. Відводить очі вбік, дивиться вниз, іноді часто кліпає очима чи дивиться на плечі, тулуб дорослого | ||
| Уникання будь-яких нагадувань чи думок про стресогенну подію | Замикається та мовчить, коли дорослі згадують про травмівну подію, або, навпаки, починає запитувати чи розповідати про щось інше. Іноді дитина прагне піти, перервати контакт з дорослим | ||
| Підвищена імпульсивність | Не може зосередитися на чомусь одному. Вона «перестрибує» з одного заняття на інше, завжди хоче узяти ту іграшку, яку тільки-но взяла інша дитина | ||
| Порушення соціально-рольових функцій | Спілкується значно менше з близькими та друзями, приміром не залишається у бабусі без мами надовго. Стає конфліктною: робить усе навпаки, відмовляється від усіх пропозицій погратися, поїсти чи виконати щось разом. Проявляє ознаки антисоціальної поведінки, випробує межу терпіння дорослих — під час обіду кладе ногу на стіл і дивиться з викликом, не знімає її за усним проханням чи зауваженням, чекає, як відреагує дорослий | ||
| Відмова іти до дитячого садка | Не бажає відвідувати дитячий садок, незважаючи на всі вмовляння та пропозиції. Під час розлуки з батьками плаче, впадає в істерику, а після того, як заспокоїться, ще довго має поганий настрій | ||
| Система стабільності, передбачуваності світу — забобони, прикмети | Вибудовує стабільні системи з іграшок та побутових предметів: • виставляє м’які іграшки на поличці чи дивані у певній позиції та послідовності • рушник має висіти лише так, черевички стоять лише отак У дитини з’являються речі-талісмани — певна іграшка, хусточка, намисто, браслети. Дитина вважає, якщо вони з нею — то все буде добре | ||
