Профілактика суїцідальної поведінки

Нормативна база, методичні матеріали та рекомендації, пакет діагностичних методик

До характерологічних особливостей суїцідентів відносять:

1. Підвищену напруженість потреб, що виражається в необхідності неодмінного досягнення поставленої мети.

2. Підвищену потребу в емоційній близькості, залежність від близької людини, коли власне «я» розчиняється і сприймається лише в парі «я – вона» або «я– він», а все життя будується на значущих стосунках.

3. Низьку здатність особи до утворення будь-якого роду компенсаторних механізмів, невміння ослабити фрустрацію.

4. Застрягання на власних невдачах, гостре їх переживання, песимістичний настрій на майбутнє.

5. Егоцентризм; зануреня підлітка в себе, зосередженість на своєму внутрішньому світі. Підлітки, з порушенням сфери міжособистісних стосунків, замкнуті і нетовариські.

6. Аутоагрессивні підлітки – негативне відношення до себе, прагнення завдавати собі шкоди і заподіювати біль

Індикатори, які свідчать про зростаня суїцидальних тенденцій.

1. Ситуаційні індикатори. Будь-яка життєва ситуація, що суб’єктивно сприймається людиною як криза, може вважатися ситуаційним індикатором суїцидального ризику:

· смерть коханої людини;

· сексуальне або регулярне фізичне насильство;

· грошові борги;

· каяття за скоєне правопорушення;

· загроза тюремного ув’язнення;

· загроза фізичної розправи;

· отримання тяжкої інвалідності;

· невиліковна хвороба і пов’язане з нею очікування смерті;

· нервовий розлад;

· шантаж;

· систематичні побиття;

· публічне приниження;

· колективне цькування;

· самотність, туга, втома;

· релігійні мотиви тощо.

2. Поведінкові індикатори суїцидального ризику:

· Втеча з дому, тривале перебування на самоті, безцільне блукання тощо.

· Помітне зниження повсякденної активності, загальмованість.

· Самоізоляція від інших людей і соціальних контактів.

· Недотримання правил особистої гігієни, догляду за зовнішністю.

· Вибір тем розмови і читання, пов’язаних зі смертю та самогубствами.

· Часте прослуховування жалобної або сумної музики.

· «Наведення ладу у справах» (врегулювання конфліктів, листи до родичів та друзів, дарування особистих речей).

· Будь-які раптові зміни в поведінці й настроях, які віддаляють підлітка від близьких.

· Схильність до невиправдано ризикованих вчинків, часте самотравмування.

· Відвідування лікаря без очевидної необхідності.

· Підвищення больового порогу (іноді підлітки хизуються тим, «що їм не боляче»).

· Порушення дисципліни або зниження якості навчання і пов’язані з цим неприємності.

· Беземоційне розставання з дорогими речами.

· Байдужість до колись значущих речей, людей, стосунків.

· Емоційна нечутливість, неемпатійність.

3 комунікативні індикатори:

· Прямі або непрямі повідомлення про суїцидальні наміри.

· Запевнення в безпорадності та залежності від інших.

· Здійснення різного роду ритуалів прощання.

· Повідомлення про конкретний план суїциду.

· Систематичне самозвинувачення.

· Амбівалентна оцінка важливих подій.

· Повільна, маловиразна мова. Когнітивні індикатори

· Дозвільні установки відносно суїцидальної поведінки.

· Негативні оцінки своєї особистості, навколишнього світу і майбутнього.

· Уявлення про світ як місце втрат і розчарувань.

· Уявлення про майбутнє як про безперспективне та безнадійне.

· «Тунельне бачення» – нездатність побачити інші прийнятні шляхи вирішення проблеми, крім суїциду.

4. Емоційні індикатори:

· Амбівалентність у ставленні до життя.

· Байдужість до своєї долі, пригніченість, безнадійність, безпорадність, відчай.

· Переживання стану горя.

· Ознаки депресії;

· Провина або відчуття невдачі, поразки.

· Надмірні побоювання або страхи.

· Відчуття власної малозначущості, нікчемності, непотрібності.

· Неуважність або розгубленість.

Десять кроків із запобігання самогубства (поради дорослому):

Якщо ви виявили дитину із явними ознаками суїцидальної поведінки:

Крок 1-й: Повідомити департамент (управління, відділ) освіти міської ради.

Крок 2-й: Практичному психологу спільно з педагогом створити безпечну, особистісно-орієнтовану і довірливу ситуацію навколо дитини і розпочати постійний щоденний контакт з дитиною (спілкування з використанням запитань «Що трапилося?, Я помітив, що у тебе щось відбувається негаразд, Які проблеми тебе турбують – я хочу тобі допомогти, Що у тебе на душі? Що тебе турбує? Твоя душа болить?» тощо). Знайдіть час слухати про все, що буде говорити дитина. Якщо вона замкнулася – знайдіть ключик до неї, але не чиніть тиску на дитину.

Крок 3-й: Переможіть страх над собою і поговоріть з дитиною, чи думала вона про смерть, як давно і які були її фантазії, думки, плани.

Крок 4-й: Спробуйте визначити ту складну кризову ситуацію, яка спричинила думки про власну смерть.

Крок 5-й: З‘ясуйте, чи є в родині підлітка дорослий, якого він поважає і любить, який є авторитетом або соціально близькою людиною. Знайдіть її і залучіть до постійної підтримки на певний час.

Крок 6-й: Практичному психологу, на основі своїх робочих даних, описати «Психологічний портрет дитини» та спільно з індивідуальною карткою подати для експертного прогностичного висновку в міський центр практичної психології і соціальної роботи або методисту, який відповідає за роботу психологічної службу міста/району/ОТГ по факту виявлення ознак суїцидальної поведінки.

Крок 7-й: У випадку наявних випадків суїцидів у родині, попередніх суїцидальних спроб, вживання наркотиків і інших токсичних речовин, наявних психопатичних або депресивних розладів особистості, патології психічного розладу – обґрунтовано і толерантно рекомендувати батькам звернутися до психіатра, або психотерапевта, або психоневролога.

Крок 8-й: Практичному психологу школи організувати щоденне постійне підтримуюче спілкування з дитиною, вчителями та сім‘єю. Розробити індивідуальну програму психологічної допомоги та формування захисних антисуїцидальних факторів. У випадку відсутності відповідних вмінь і навичок у працівника психологічної служби – його обов‘язок знайти (перенаправити) кваліфікованого фахівця і залучити до роботи аж до повного зникнення суїцидальних ознак в поведінці.

Крок 9-й: Виявити фактори ризику у сім‘ї та школі для конкретної дитини. Розробити рекомендації для педагогів та родини – як організувати підтримуюче спілкування з дитиною та що змінити у взаємостосунках «дорослий – дитина».

Крок 10-й: Організувати психопрофілактичну роботу у школі за 7-ми компонентною схемою (вказана вище). Затвердити план дій наказом по школі.

!!! У випадку завершеного суїциду організувати системну групову роботу (40-годин) з класом, де навчалася дитина, для уникнення ефекту Вертера – наслідування суїцидальної поведінки у проблемних ситуаціях.

Порада у роботі з батьками.

У випадку, якщо існує реальний суїцидальний ризик, або вже відбулася спроба, то батькам рекомендовано зробити наступне:

- першим кроком у запобіганні самогубства завжди буває встановлення довірливого спілкування - батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про її суїцидальну спробу загострює їх власні психологічні конфлікти, або виявляє існуючі проблеми. Слід і в цій ситуації віддавати перевагу бажанню поговорити з сином або донькою і водночас - долати страх перед цією бесідою, щоб обов'язково відбулося спілкування й обговорення проблеми. Діти у стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як говориться те, що говориться дорослими, тому не можна виливати на дитину несвідому чи свідому агресію (корисною стає невербальна комунікація - жести, доторкання тощо). Якщо батьки відчувають, що дитина начебто відвертає їх допомогу, їм слід пам'ятати, що вона водночас і бажає, і не хоче її, тому для досягнення позитивного результату у діалозі необхідні м'якість і наполегливість, терпіння і максимальний прояв любові.

Наголошуємо! Важливим аспектом є інформування учасників освітнього процесу щодо діяльності гарячих ліній, громадських та державних організацій та доступу до їх послуг, в тому числі функціонування:

- Національної дитячої «гарячої лінії» 116 -111(цілодобово) та 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00),

- телефон довіри організації «People in Need» 0 800 210 160 (цілодобово) з метою сприяння отримання необхідної підтримки у разі потреби, зі збереженням безпечного простору конфіденційності.