|
Профілактика суїцідальної поведінки
До характерологічних особливостей суїцідентів відносять: 1. Підвищену напруженість потреб, що виражається в необхідності неодмінного досягнення поставленої мети. 2. Підвищену потребу в емоційній близькості, залежність від близької людини, коли власне «я» розчиняється і сприймається лише в парі «я – вона» або «я– він», а все життя будується на значущих стосунках. 3. Низьку здатність особи до утворення будь-якого роду компенсаторних механізмів, невміння ослабити фрустрацію. 4. Застрягання на власних невдачах, гостре їх переживання, песимістичний настрій на майбутнє. 5. Егоцентризм; зануреня підлітка в себе, зосередженість на своєму внутрішньому світі. Підлітки, з порушенням сфери міжособистісних стосунків, замкнуті і нетовариські. 6. Аутоагрессивні підлітки – негативне відношення до себе, прагнення завдавати собі шкоди і заподіювати біль
Індикатори, які свідчать про зростаня суїцидальних тенденцій. 1. Ситуаційні індикатори. Будь-яка життєва ситуація, що суб’єктивно сприймається людиною як криза, може вважатися ситуаційним індикатором суїцидального ризику: · смерть коханої людини; · сексуальне або регулярне фізичне насильство; · грошові борги; · каяття за скоєне правопорушення; · загроза тюремного ув’язнення; · загроза фізичної розправи; · отримання тяжкої інвалідності; · невиліковна хвороба і пов’язане з нею очікування смерті; · нервовий розлад; · шантаж; · систематичні побиття; · публічне приниження; · колективне цькування; · самотність, туга, втома; · релігійні мотиви тощо. 2. Поведінкові індикатори суїцидального ризику: · Втеча з дому, тривале перебування на самоті, безцільне блукання тощо. · Помітне зниження повсякденної активності, загальмованість. · Самоізоляція від інших людей і соціальних контактів. · Недотримання правил особистої гігієни, догляду за зовнішністю. · Вибір тем розмови і читання, пов’язаних зі смертю та самогубствами. · Часте прослуховування жалобної або сумної музики. · «Наведення ладу у справах» (врегулювання конфліктів, листи до родичів та друзів, дарування особистих речей). · Будь-які раптові зміни в поведінці й настроях, які віддаляють підлітка від близьких. · Схильність до невиправдано ризикованих вчинків, часте самотравмування. · Відвідування лікаря без очевидної необхідності. · Підвищення больового порогу (іноді підлітки хизуються тим, «що їм не боляче»). · Порушення дисципліни або зниження якості навчання і пов’язані з цим неприємності. · Беземоційне розставання з дорогими речами. · Байдужість до колись значущих речей, людей, стосунків. · Емоційна нечутливість, неемпатійність. 3 комунікативні індикатори: · Прямі або непрямі повідомлення про суїцидальні наміри. · Запевнення в безпорадності та залежності від інших. · Здійснення різного роду ритуалів прощання. · Повідомлення про конкретний план суїциду. · Систематичне самозвинувачення. · Амбівалентна оцінка важливих подій. · Повільна, маловиразна мова. Когнітивні індикатори · Дозвільні установки відносно суїцидальної поведінки. · Негативні оцінки своєї особистості, навколишнього світу і майбутнього. · Уявлення про світ як місце втрат і розчарувань. · Уявлення про майбутнє як про безперспективне та безнадійне. · «Тунельне бачення» – нездатність побачити інші прийнятні шляхи вирішення проблеми, крім суїциду. 4. Емоційні індикатори: · Амбівалентність у ставленні до життя. · Байдужість до своєї долі, пригніченість, безнадійність, безпорадність, відчай. · Переживання стану горя. · Ознаки депресії; · Провина або відчуття невдачі, поразки. · Надмірні побоювання або страхи. · Відчуття власної малозначущості, нікчемності, непотрібності. · Неуважність або розгубленість.
Десять кроків із запобігання самогубства (поради дорослому): Якщо ви виявили дитину із явними ознаками суїцидальної поведінки: Крок 1-й: Повідомити департамент (управління, відділ) освіти міської ради. Крок 2-й: Практичному психологу спільно з педагогом створити безпечну, особистісно-орієнтовану і довірливу ситуацію навколо дитини і розпочати постійний щоденний контакт з дитиною (спілкування з використанням запитань «Що трапилося?, Я помітив, що у тебе щось відбувається негаразд, Які проблеми тебе турбують – я хочу тобі допомогти, Що у тебе на душі? Що тебе турбує? Твоя душа болить?» тощо). Знайдіть час слухати про все, що буде говорити дитина. Якщо вона замкнулася – знайдіть ключик до неї, але не чиніть тиску на дитину. Крок 3-й: Переможіть страх над собою і поговоріть з дитиною, чи думала вона про смерть, як давно і які були її фантазії, думки, плани. Крок 4-й: Спробуйте визначити ту складну кризову ситуацію, яка спричинила думки про власну смерть. Крок 5-й: З‘ясуйте, чи є в родині підлітка дорослий, якого він поважає і любить, який є авторитетом або соціально близькою людиною. Знайдіть її і залучіть до постійної підтримки на певний час. Крок 6-й: Практичному психологу, на основі своїх робочих даних, описати «Психологічний портрет дитини» та спільно з індивідуальною карткою подати для експертного прогностичного висновку в міський центр практичної психології і соціальної роботи або методисту, який відповідає за роботу психологічної службу міста/району/ОТГ по факту виявлення ознак суїцидальної поведінки. Крок 7-й: У випадку наявних випадків суїцидів у родині, попередніх суїцидальних спроб, вживання наркотиків і інших токсичних речовин, наявних психопатичних або депресивних розладів особистості, патології психічного розладу – обґрунтовано і толерантно рекомендувати батькам звернутися до психіатра, або психотерапевта, або психоневролога. Крок 8-й: Практичному психологу школи організувати щоденне постійне підтримуюче спілкування з дитиною, вчителями та сім‘єю. Розробити індивідуальну програму психологічної допомоги та формування захисних антисуїцидальних факторів. У випадку відсутності відповідних вмінь і навичок у працівника психологічної служби – його обов‘язок знайти (перенаправити) кваліфікованого фахівця і залучити до роботи аж до повного зникнення суїцидальних ознак в поведінці. Крок 9-й: Виявити фактори ризику у сім‘ї та школі для конкретної дитини. Розробити рекомендації для педагогів та родини – як організувати підтримуюче спілкування з дитиною та що змінити у взаємостосунках «дорослий – дитина». Крок 10-й: Організувати психопрофілактичну роботу у школі за 7-ми компонентною схемою (вказана вище). Затвердити план дій наказом по школі. !!! У випадку завершеного суїциду організувати системну групову роботу (40-годин) з класом, де навчалася дитина, для уникнення ефекту Вертера – наслідування суїцидальної поведінки у проблемних ситуаціях.
Порада у роботі з батьками. У випадку, якщо існує реальний суїцидальний ризик, або вже відбулася спроба, то батькам рекомендовано зробити наступне: - першим кроком у запобіганні самогубства завжди буває встановлення довірливого спілкування - батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про її суїцидальну спробу загострює їх власні психологічні конфлікти, або виявляє існуючі проблеми. Слід і в цій ситуації віддавати перевагу бажанню поговорити з сином або донькою і водночас - долати страх перед цією бесідою, щоб обов'язково відбулося спілкування й обговорення проблеми. Діти у стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як говориться те, що говориться дорослими, тому не можна виливати на дитину несвідому чи свідому агресію (корисною стає невербальна комунікація - жести, доторкання тощо). Якщо батьки відчувають, що дитина начебто відвертає їх допомогу, їм слід пам'ятати, що вона водночас і бажає, і не хоче її, тому для досягнення позитивного результату у діалозі необхідні м'якість і наполегливість, терпіння і максимальний прояв любові.
Наголошуємо! Важливим аспектом є інформування учасників освітнього процесу щодо діяльності гарячих ліній, громадських та державних організацій та доступу до їх послуг, в тому числі функціонування: - Національної дитячої «гарячої лінії» 116 -111(цілодобово) та 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00), - телефон довіри організації «People in Need» 0 800 210 160 (цілодобово) з метою сприяння отримання необхідної підтримки у разі потреби, зі збереженням безпечного простору конфіденційності.
|