Виховання гендерної культури та гендерної рівності

Виховуємо хлопчиків, виховуємо дівчаток

Ніколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик чи дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати і навіть і любити їх треба по різному. Але обов’язково сильно.

Ø Ніколи не порівнюйте хлопчиків та дівчаток, не ставте одних за приклад іншим: вони різні, навіть за біологічним віком – дівчатка звичайно старші від своїх ровесників-хлопчиків.

Ø Не забувайте, що хлопчики та дівчатка по-різному бачать, чують, відчувають дотик, по-різному сприймають простір і орієнтуються в ньому, а головне – по-різному осмислюють усе, з чим зустрічаються в цьому світі.

Ø Не перестарайтеся, вимагаючи від хлопчиків акуратності і старанності у виконанні вашого завдання.

Ø Не забувайте не тільки розповідати, а й показувати. Особливо це важливо для хлопців.

Ø Якщо вам треба насварити дівчинку, не поспішайте висловлювати своє ставлення до неї – бурхлива емоційна реакція заважає зрозуміти, за що її лають. Спочатку з’ясуйте, у чому її помилка.

Ø Сварячи хлопчика, викладіть коротко і точно, чим ви незадоволені, тому що він не може довго утримувати емоційне напруження. Його мозок ніби відключить слуховий канал, і дитина перестане вас слухати і чути.

Ø Знайте, що дівчатка можуть вередувати, здавалося б, без причини або з незначного приводу через утому (виснаження правої «емоційної» півкулі мозку). Хлопчики в цьому випадку виснажуються інтелектуально ( зниження «раціональної »півкулі). Дорікати їм за це не тільки марно, а й аморально.

Звідки беруться діти? Як відповідати батькам на дитячі запитання

В основі потреби дітей дізнаватися про статеві відмінності, про появу дітей на світ тощо лежать насамперед пізнавальні процеси. Діти не вкладають у «гострі запитання» непристойного змісту. Це – норма, звичайна сходинка дитинства, прагнення дізнатися те, що поки незрозуміло і невідомо. І йому треба знати, звідки ж беруться діти, точно так само, як "чому літають птахи, тече річка і сяє сонце" …

Ставлячи запитання дорослим, малюк проявляє безмежну довіру. Якщо ми не виправдовуємо її, відмахуємося, соромимо тощо, то запитання не зникають, просто дитина вчиться не ставити їх батькам, одержуючи відповіді на вулиці.

ВАЖЛИВО:

- Намагатися в жодному разі не демонструвати дитині свою розгубленість або що вам соромно.

- Не соромити дитину за те, що вона зачепила цю тему.

- Бути готовими до таких запитань і чекати на них, розуміючи, що вони необхідні, і що це наступна сходинка розвитку Вашого малюка.

- Краще одразу сказати правду, ніж потім придумувати різні версії.

- Не перетворювати розмову в серйозну лекцію, дитина ще занадто мала.

Дитині 3х років намагайтеся дати просту відповідь: «Дитина росте у спеціальному місці всередині мами ( у животі мами)»

Після 3-4 років можна відповісти так: «Щоб з'явилась дитинка, мамині й таткові клітинки повинні з'єднатись разом. Це може відбутися тільки тоді, коли хлопчики виростуть і стануть чоловіками, а дівчатка - жінками. Щоб у чоловіка й жінки з'явилась дитина, вони повинні бути дорослими.